(Текст - народний; наведений у романі "Жовтий князь" Василя Барки) По святій горі Спаситель ходив, — алілуя; Спаситель ходив, райський сад садив: Господи помилуй. Райський сад садив, три рази полив, — алілуя; Три рази полив, райський сад зацвів: Господи помилуй. Жорстокі діти зірвали квіти, — алілуя; Квіти зірвали, марно зів'яли: Господи помилуй. Спаситель сказав: "Не журітеся!" — алілуя; В полі тернина біло зацвіла: Господи помилуй. Її зірвете, вінок сплетете, — алілуя; Вінок сплетете, Мене вберете: Господи помилуй. Мене вберете, на хресті розпнете, — алілуя; Руки і ноги гвоздем проб'єте: Господи помилуй. Моє реберце коп'єм проб'єте, — алілуя; З Мого серденька потече кров-вода: Господи помилуй. Я тою кров'ю весь народ скуплю, — алілуя; Весь народ скуплю, з Собою візьму: Господи помилуй.

(Текст - Тодось Осьмачка) Шляхи мої неміряні, гори мої неважені, звірі мої не наджені, води мої не ношені, риба у їх не ціджена, птахи мої не злякані, діти мої не лічені, щастя моє не злежане... Оце така я в тебе матінка, в руці Господній Україна синєнебая!

1. О білий моновете та зелений моновете! Ви знаєте кількість еозинофілів в крові, Ви бачите сифіліс, бачите СНІД, Ви відчуваєте гемофілію! О білий моновете та зелений моновете! Чи знаєте ви, що є найвища святість крові? Чи бачите в ній божественну силу? Знаєте здатність її до спасіння? Пр.1: Знаєте ви таємниці людини, Знаєте ви про здоров’я людини, Та про одне лиш спасіння людини Знати не можуть, ні, знати не можуть, Тільки про це знати не можуть Білий моновет та зелений моновет, Зелений моновет та білий моновет, Білий моновет, зелений моновет. 2. О білий моновете та зелений моновете! Ви знаєте хоча б трохи про древо страждання? Ви бачили Того, Хто висів на нім? Чи відчували ви землю під древом? О білий моновете та зелений моновете! Ви знаєте, що було в надрах голготських глибин? Чи бачили там ви череп Адама, Що кров на нього стікала із Древа? Пр.1: ... 3. О білий моновете та зелений моновете! Чи чули ви того, хто розкаявсь перед смертю? Чи чули слова, що сказав йому Бог: «Нині вже будеш зі мною в Раю ти»? О білий моновете та зелений моновете! Чи знали ви, що древо походило від Древа, Що затаврувало смертю Адама, Нині ж прийшлося у справі Спасіння! Пр.2: Знаєте ви таємниці людини, Знаєте ви про здоров’я людини, Та лиш про те, що тоді відбулося, Гріб коли каменем вже завалили: Тільки про це знати не можуть Білий моновет та зелений моновет, Зелений моновет та білий моновет, Білий моновет, зелений моновет. 4. О білий моновете та зелений моновете! Ви бачили як до пекла приходив диявол? Як Гадесу він промовляв: «Приготуйсь Прийняти до себе в пекло Ісуса!» О білий моновете та зелений моновете! Чи чули ви, як далі ще провадив диявол: «Цей-бо Ісус як Син Божий відомий! Певен же я: Він звичайна людина!» Пр.2: ... 5. О білий моновете та зелений моновете! Чи чули ви, що Гадес у диявола спитав? «Чи той це Ісус, що Лазаря вивів Із царства мого ізнову на землю?» О білий моновете та зелений моновете! Чи чули ви слова ті, що відповів диявол? «Так, це є Він! Він людей багатьох вже Силою Слова із лап моїх вирвав!» Пр.2: ... 6. О білий моновете та зелений моновете! Чи чули ви як Гадес заголосив жахливо: «Божественну силу має цей Ісус! Дияволе, в пекло його не приводь!» Піднесіте верхи свої, брами, і будьте відчинені, входи відвічні, і ввійде Цар слави! О білий моновете та зелений моновете! Чи ви бачили, як Гадес диявола прогнав, Поставив пред брамою помічників, Щоби від нападу охороняли! Піднесіте верхи свої, брами, і будьте відчинені, входи відвічні, і ввійде Цар слави! 7. О білий моновете та зелений моновете! Чули ви праведників Старого Заповіту! Чи чули слова Давида й Ісайї, Що сколихнули всю темряву пекла? Піднесіте верхи свої, брами, і будьте відчинені, входи відвічні, і ввійде Цар слави! О білий моновете та зелений моновете! Чи чули ви, що Гадес спитав тоді в Давида? «Хто оцей Цар, про якого сказали?» Ви чули, як Давид відповідає? Господь сильний й могутній, Господь, що потужний в бою! Господь Саваот Він Цар слави! 8. О білий моновете та зелений моновете! Чи бачили й чули прихід Господній до пекла? Як браму зламав Він – Світло засяло! Як розірвав ланцюги Він могутні! О білий моновете та зелений моновете! Чи бачили, як Господь вивів з пекла Адама? Пророків Господь із пекла звільнивши, Диявола зв’язав, Гадесу віддав! Буде диявол під владою твоєю на місці Адама на віки вічні, праведним судом Моїм. 9. О білий моновете та зелений моновете! Чи бачили ви радість, що сталася у пеклі? Вивів Господь тих, хто вірив у Нього! Праведних в пеклі Ісус не залишив! О білий моновете та зелений моновете! Чи бачили ви, як Господь підняв Свою руку? Благословив усіх хресним знаменням. Прославили Бога словами святі. Це Бог наш Живий на віки вічні, і Він визволяє нас навіки. Амінь. Алілуя. 10. О білий моновете та зелений моновете! Чи знаєте ви Архістратига Михаїла? Йому Адама передав тоді Бог, Увійшли до Раю всі за Адамом. О білий моновете та зелений моновете! Чи бачили тих ви, хто зустрів вже у Раю їх? Це двоє людей, що давно у роках! І запитали в людей цих святії! Хто ви? Ви з нами мертвими в стражданнях не були, як же вознеслися ви з нами до Раю? 11. О білий моновете та зелений моновете? Чи знаєте, що святим відповіли ці люди? Ми є живими: Єнох та Ілія, Бог переніс нас з землі в Рай небесний! О білий моновете та зелений моновете! Чи ви бачили, хто в час цей підійшов до святих? Це був чоловік худий та дивочний, І запитали у нього святії! Хто ти, бо на вигляд ти ніби розбійник? І що це є за знамення, котре несеш ти на плечах своїх? 12. О білий моновете та зелений моновете! Ви не можете знати те, що він сказав тоді! «Так, я розбійником був між народом! І до хреста мене міцно прибили!» О білий моновете та зелений моновете! Не буду вас питати, що він сказав надалі! «На моє покаяння Бог відповів: “Нині вже будеш зі мною в Раю ти”»! «І дав Він мені знамення хресне, сказавши: «Неси це, йдучи до Раю». І прийшов я до Раю, і показав це знамення, що було на мені, Ангелові. І тут же, відчинивши браму, Ангел досередини ввів мене й посадив мене по правий бік Раю, сказавши, щоб я дивився, як увійде весь рід людський і отець Адам зі всіма дітьми своїми святими та праведними, які пізнали Господа Христа, на хресті розіп’ятого». Почувши всі ці слова розбійника, праотці та пророки сказали єдиним голосом: «Святий Господь всемогутній, Отець вічний. Ти – Отець милосердний, честь та щедрість учням. Отець милости райської. Ти нас знову привів у вічне життя, бо тут душам нашим життя вічне. Амінь». Пр.3: Знаєте ви таємниці людини, Знаєте ви про здоров’я людини, Та про одні лише Тайни Господні Знати не можуть, ні, знати не можуть, Тільки про це знати не можуть Білий моновет та зелений моновет, Зелений моновет та білий моновет, Білий моновет, зелений моновет. Хрісто́с ане́сті ек некро́н, фана́то фа́натон патісас, ке тіс ен тіс мнімасі, зоін харіса́менос. [Текст базується на апокрифічному "Євангелії від Никодима" та розкриває сутність догмату про Зішестя Христа в ад і виведення Господом звідти старозавітних праведників. Біблійні псалми цитуються за перекладом Івана Огієнка. Наприкінці міститься тропар Пасхи грецькою мовою, що зображує Славне Воскресіння Господа Ісуса Христа]

Як Траян-імператор ката вже посилає В Херсонес у Таврійський, до Святого Климента: «Чи на те на заслання я відправив Климента, Щоб у каменоломнях він людей охрестив?! Він розбив істуканів, капища розвалив він, Там вже всі – християни, там вже скрізь – їх церкви́»! Прив’язали Клименту якір-камінь на шию, І втопили у морі, тіло щоб не знайшлося. Стали люди молитись, стали Бога просити, Щоб Всевишній народу тіло з моря явив! І здійснилося диво – море враз відступило, Та й побачили мощі – у печері на дні. І багато століть ще море знов відступало Раз у рік лише кожний, на день смерті Святого. Люди йшли поклонитись і прославити Бога, Дух Якого почив на мощах у Климента. Люди йшли до Святого, котрий дав з скелі воду, Йшли до Господа, Котрий дав їм Воду Життя! «Син небесної Риби! Приймай медову їжу Спасителя Святих; їж, пий, маючи в руках Рибу». [*] Там був острів на морі, біля тої печери, Кам’янистий й убогий, не росла там травиця, Та вночі на Великдень світло небо осяло, І наповнився острів рухом ангельських крил. Не людськими руками там збудована церква – За наказом Господнім Вишні Сили звели. А в день смерті Климента його мощі із моря Піднялися з печери та повисли в повітрі, А потому на острів перенеслися дивом. І у церкві лягли вже під престолом святим. І почулися співи, почалась Літургія, Котру нам на спасіння Сам дарує Господь. [*Ранньохристиянський текст (II-III ст.), що символічно описує Євхаристію]

(Текст - Ґілберт К. Честертон, переклад - С. С. Гололобов) В місті, що стóїть на ґрунті мулкому, В парламенті крики: “Хто йде додому?” Нема одвіту в склепінні німому, В місті могил не ходять додому. Та всі збагнуть, як прийде їм край, – Жаліє Бог славетний цей край. Люди, що люди знов; хто йде додому? Голос сурми й набат! Хто йде додому? Кров на полі, мов піна, й на тілі людському, Кров на тілі тоді, коли йдуть додому. І рече голос в дорогу – Хто за Перемогу? А хто за Свободу? Хто йде додому?

(Текст - Святий Адальберт Празький [?]) Hospodine, pomiluj ny! Jezu Kriste, pomiluj ny! Ty Spase všeho míra, spasiž ny, i uslyšiž, Hospodine, hlasy nášě! Daj nám všém, Hospodine, žizň a mír v zemi! Krleš, Krleš, Krleš! O Domine, miserere! Iesu Christe, miserere! Krleš, Krleš, Krleš!

До Святої Меси поспішаєш, Едуарде, Біля храму прокажений, Едуарде, Хочуть люди його гнати, Едуарде, «Не займайте», – кажеш людям, Едуарде Сповіднику! Меч Милосердя тобі, королю, Меч Милосердя тобі, Едуарде, Ангел подав!.. До Святої Меси поспішаєш, Едуарде, Промовляє прокажений: «Бога ради! В храм внеси мене на плечах, Едуарде, Бо я сам іти не здатен, Едуарде, Наш королю!». Меч Милосердя тобі, королю, Меч Милосердя тобі, Едуарде, Ангел подав!.. До Святої Меси поспішаєш, Едуарде, Хворого у храм несеш ти, Едуарде. Як поріг переступили, Едуарде, – Прокаженого зцілив Бог, Едуарде Сповіднику! Меч Милосердя тобі, королю, Меч Милосердя тобі, Едуарде, Ангел подав, Ангел Господній подав!

(Текст з "Історії України-Русі" Миколи Аркаса [зі збереженням правописних особливостей оригіналу]) Гонта вийшов з лицем веселим і спокійним... Кат одірвав йому пасмо шкури, кров бризкнула, але на лиці Гонта не одмінився. Після того, як оддерто було друге пасмо, він промовив: „от казали, що буде боляче, а воно й крихти не болить!" Один з товаришів (офіцерів) панцирної корогви, котра стерегла Гайдамаків з-вечера перед карою, звернувся до Гонти та попросив, щоб він подарував йому що-небудь на спомин про останні хвилини свого життя. „Добре", – одмовив Гонта – „нагадайте лиш мені завтра: я вам подарую пояса". Усю ніч товариш той мріяв про золотий пояс і, як вивели Гонту на кару, підійшов до його і сказав: „пане полковнику, дозвольте нагадати вам про обіцяний пояс". – „Я не забув", – одказав Гонта і з погордою усміхнувся, – „перше пасмо шкури, що здере з мене кат, нехай буде вам за пояс".

[Поезія - Тодось Осьмачка] Твоїй пам'яті, брате Самійле На персах землі — гора у важке небо зоряне впира чолом. Од п'ят гори до зір небесних — криваві тумани. На горі в туманах — хрест. Простяг рамена од краю світа до краю, од сходу на захід. У світ упала тінь хреста з півночі на південь. На хресті — Людина. На степи, на води звисає глава. З душі землі встають крики, тьмою птахів летять на хрест. Голосінням там сповняє небо. По дереву муки із ран Людини — стікає кров. Ріками рине з горя по стегнах, по ребрах землі в моря криваві — вщерть. З печер і нор, з хащів, лісів вовки пішли. По чреву світу ватаги ходять — ситі, п'яні, п'ють кров. Розп'яв хтось правду на Голгофі знов! Звір бенкетує! Душа болить, душа...

Подражаніє 11 псалму [Поезія - Тарас Шевченко] Мій Боже милий, як-то мало Святих людей на світі стало. Один на другого кують Кайдани в серці. А словами, Медоточивими устами Цілуються і часу ждуть, Чи швидко брата в домовині З гостей на цвинтар понесуть? А Ти, о Господи Єдиний, Скуєш лукавії уста, Язик отой велеречивий, Мовлявший: ми не суєта! І возвеличимо надиво І розум наш і наш язик... Та й де той пан, що нам закаже І думать так і говорить? — Воскресну я! — Той Пан вам скаже, — Воскресну нині! Ради їх, Людей закованих Моїх, Убогих, нищих... Возвеличу Малих отих рабів німих! Я на сторожі коло їх Поставлю слово. І пониче, Неначе стоптана трава, І думка ваша і слова — Неначе срібло куте, бите І семикрати перелите Огнем в горнилі, словеса Твої, о Господи, такії. Розкинь же їх, Твої святиє, По всій землі. І чудесам Твоїм увірують на світі Твої малі убогі діти! ___ Да воскреснет Бог Да воскреснет Бог і расточатся врази Єго і да біжат от лица Єго ненавидящії Єго. Яко ісчезаєт дим, да ісчезнут; яко таєт воск от лица огня, тако да погибнут біси от лица любящих Бога і знаменующихся крестним знаменієм і в веселії глаголющих: радуйся, Пречестний і Животворящий Кресте Господень, прогоняяй біси силою на Тебі пропятаго Господа нашего Іісуса Христа, во ад сшедшаго і поправшаго силу діаволю і даровавшаго нам Тебе Крест Свой Честний, на прогнаніє всякаго супостата. О, Пречестний і Животворящий Кресте Господень, помагай ми со Святою Госпожею Дівою Богородицею і со всіми святими во віки. Амінь. ___ Великоднє привітання - Христос воскресе! - Воістину воскресе! - Христос воскресе! - Воістину воскресе! - Христос воскресе! - Воістину воскресе! ___ Тропар Пасхи Христос воскресе із мертвих, смертію смерть поправ і сущим во гробіх живот даровав (тричі).

[Слова - Анна Пархоменко] On Sunday About midnight Against the rules Of mother and father Despite their ban Unlike normal children Of nine and eleven Without fear During this trip Over the hills Throughout the fields Inside dense forest To gloomy castles With weird inmates Among dark trees Amid deep swamps On wet moss Towards the goal Of a secret Counting-out game On a duck In a goose Where Bob Peanuts Beginningless roots Three Bob Peanuts Not above ground Two Bob Peanuts Below the earth One Bobby Peanuts dead Since the start Of the game Atop clouds Beneath stars From all seven Out one Till the morning sun Three Bob Peanuts Not above ground Two Bob Peanuts Below the earth One Bobby Peanuts alive

["На Голгофу": слова - Григорій Сковорода, адаптація тексту (деякі застарілі слова замінені сучасними відповідниками) - Сергій Гололобов] Обсіли круг мя рани смертоносні; Пекельні біди обійшли незносні; Найде страх і тьма. Ах година люта! Злая минута! Коле утробу терн хвороби твердий; Скорбна душа є, скорбна аж до смерти. Ах, хто мя від цього часу врятує! Хто мя спрямує? Так африканський мліє олень скорий; За птиць він швидше пити мчить на гори, Бо спрага в шлунку, сповненому гадом І всяким ядом. Я на Голгофу чимскоріш поспію; Там висить Лікар мій між двох злодІїв. Це Іоан тут під Хрестом ридає! Хрест лобизає. О мій Ісусе! О моя відрадо! Чи тут живеш Ти? О стражденних Радість! Дай спасительне зцілення в цій страсти, Не дай упасти. ____ ["Agnus Dei": текст традиційний; виконується у тому варіанті (повторення тексту тричі та без жодних змін), який існував у IX ст.] Agnus Dei, qui tollis peccata mundi, miserere nobis. Agnus Dei, qui tollis peccata mundi, miserere nobis. Agnus Dei, qui tollis peccata mundi, miserere nobis.